Проект "Нова Мова"

Відмінювання іменників II відміни чоловічого роду

Нижче в таблиці наведено буквені відмінкові закінчення іменників II відміни чоловічого роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи, як, на
приклад, у родовому відмінку однини: дуба, лісу —а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску, як, наприклад, у місцевому відмінку однини: на
коні, на коневі, на коню і / -еві / -ю.

Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у називному відмінку множини: хліба — (-а). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: киян — 0.

Відмінки Однина Множина

Тверда М'яка Мішана Тверда М'яка Мішана

з основою з основою з основою з основою

не на й на й не на й на й


Н.	0, -0	0	0	0	0, (-а)	-і	4	-ї
Р.	-а,-У	-а, -у	-я, -ю	-я, -ю	-І", 0, (0)	-ів	-ів, (ей)	-їв
д.	-ові/-у	-еві/-у	-ЄВІ/-Ю	-еві / -ю	-ам	-ам	-ям	-ям
3.	Як у Н. або Р.				Як у Н. або Р.
о.	-ом, (-ИМ)	-ем	-ем	-єм	-ами, (-ьми)	-ами	-ями, (-ьми)	-ями
м.	-і/ -ОВІ/-У	-і/ -еві/-у	-і/ -ЄВІ/-Ю	-і/ -еві / -ю	-ах	-ах	-ях	-ях
Кл.	-є, -у	-є,-у	-ю	-ю	Яку Н.

У родовому відмінку однини закінчення -а (-я) мають:

а) назви істот: столяра, бригадира, лікаря; Мороза, Борща, Галаса (прізвища); слона, горобця, комара, жука, мікроба;

б) назви чітко окреслених предметів і понять: трамвая, тролейбуса, стола, олівця, портфеля, ключа, лоба, носа, метра, серпня, вівторка, перпендикуляра, атома, електрона;

в) назви населених пунктів: Києва, Херсона, Конотопа, Бок рисполя, Богуслава, Острога, Соколя, Сирця, Лондона, Нью-Йорка (виняток становлять ті складені власні назви, у яких друга частина співзвучна із загальною назвою, що має закінчення -у: Кривого Рогу, Красного Лиману, Кам'яного Броду, Часового Яру);

г) назви річок під наголосом: Дніпрй, Дністра, Остра", Хопрй, Пслй; але не під наголосом: Дбну, Бугу, Інгулу, Дунйю;

ґ) іноді, як виняток, назви нечітко окреслених предметів, найчастіше під наголосом та зі суфіксом -к: хліба, вівса, вечора, тягаря, садка, стіжка, гопака, стрибка, ривка.

Усі інші іменники мають звичайно закінчення -у (-ю): шляху, гурту, народу, інституту, будинку, піску, алюмінію, грому, гніву, футболу, сну, прогресу, Криму, Подолу.

Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопада (місяць) і листопаду (опадання листя), каменя (шматок породи) і каменю (матеріал), листа (писаний текст) хлисту (збірне поняття), стола (вид меблів) і столу (поставлена їжа, круглий стіл), до Алжира (місто) і до Алжиру (країна).

У деяких випадках паралельно вживаються обидва закінчення: з двора і з двору, з моста і з мосту.

У давальному відмінку однини:

а) назви істот мають переважно закінчення -ові (тверда група), -еві (м'яка й мішана групи): батькові, синові, мулярові, слюсареві, сторожеві, газетяреві, коневі, горобцеві;

б) назви неістот мають переважно закінчення -у: дубу, столу, мосту, суду, заводу, краю (але може бути також: дубові, заводові, краєві).

Якщо особа називається кількома іменниками, то закінчення, шоб уникнути одноманітності, чергуються: директорові Івану Петровичеві Коваленку, учителеві Ребру або учителю Реброві.

Але тільки закінчення -у мають ті власні назви, у яких є суфікси -ов, -ев, -ін, -ин: Києву, Львову, Харкову, Каневу, Глібо-ву, Щоголеву, Щепкіну, Ковалишину, Пирятину.

У знахідному відмінку однини:

а) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу товариша, лікаря, хлопця, кота, шпака, жука;

б) назви неістот мають звичайно таку форму, як у називному відмінку: бачу завод, інститут, папір, алюміній, хліб, Дунай, стіл, олівець, ніж, плуг; але деякі назви неістот, що називають чітко окреслені предмети, частіше мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу стола, олівця, ножа, плуга, дуба, листа, зуба, носа.

В орудному відмінку однини іменники звичайно мають закінчення -ом (тверда група) та -ем (м'яка й мішана групи): сином, мулярам, ковалем, кобзарем, бетонярем, Києвом.

Як виняток, прізвища з прикметниковими суфіксами -ов, -ев та -ін, -ин мають у цьому відмінку закінчення -им: Глібо-вим, Щоголевим, Прокоф 'євим, Ковалишиним, Щепкіним. Але в прізвищах без такого суфікса та в назвах населених пунктів вживається закінчення -ом: Литвином, Волошином, Кармазином, Дарвіном, Чарлі Чапліном; Харковом, Батурином, Черниковом. У місцевому відмінку однини спостерігається така закономірність:

а) назви істот мають переважно закінчення -ові, -еві: при батькові, товаришеві, водієві, на вовкові, коневі, солов'єві;

б) назви неістот із кінцевим -к мають переважно закінчення -у: у ліску, кутку, будинку, полку, літаку, Донецьку, на візку, містку, рушнику, столику, Печерську; а також під наголосом: на шляху, снігу, льоду, у степу, яру, бору, диму, соку, бою, краю (і краї), гаю (і гаї);

в) інші назви неістот мають переважно закінчення -і: на , дивані, возі, автомобілі, заводі, вокзалі, камені, у музеї, лісі, магазині, Києві, Вашингтоні; причому кінцеві г, к, | х перед закінченням -і чергуються із з, ц, с: на порозі, в універмазі, на боці, у русі; назви неістот із прийменником по при позначенні місця мають переважно закінчення -у: по Києву, двору, інституту, світу (і світі), Дніпру {і Дніпрі). У кличному відмінку однини:

а) більшість іменників м'якої групи, іменників твердої групи на -к, іменники мішаної групи на шиплячий та деякі інші мають, як правило, закінчення -у: добродію, вчителю, лікарю, кобзарю, Василю, Юрію, Андрію, Віталію, батьку, братику, соловейку, Петровичу, товаришу, читачу, тату, сину, Стороженку, Олегу (і Олеже);

б) інші іменники мають закінчення -є: брате, хлопче, майстре, голубе, друже, козаче, Іване, Олександре, Петре; зокрема й іменники мішаної групи на -яр: скляре, човняре, школяре.

У звертаннях, що складаються з двох назв, форму кличного відмінка мають, як правило, обидва слова: пане полковнику, добродію директоре, колего Степане, друже Михайле, Григорію Васильовичу, Ярославе Юрійовичу, Вікторе Васильовичу (хоч пане продавець). Але прізвища звичайно ставляться у формі називного відмінка: добродію Киричук, пане Стороженко (і пане Стороженку).

У називному відмінку множини іменники II відміни чоловічого роду відповідно до групи мають закінчення -и або -і (-Ї): професори, столяри, муляри, пращури, батьки, тати (не «тата»), шляхи, пороги (тверда група), пекарі, дні, гаражі, склярі, краї (м'яка й мішана групи).

Як виняток, закінчення -і мають іменники твердої групи комарі, хабарі, звірі, снігурі, друзі, а також пазурі (і пазури).

Закінчення -а мають іменники вуса (і вуси), рукава (частіше — рукави), хліба (зернові культури в полі), вівса.

Іменники із суфіксом -ин на позначення одиничності втрачають цей суфікс: киянин — кияни, громадянин — громадяни, вірменин (і вірмен) — вірмени, татарин — татари (але: осетини, грузини, мордвини). Слово хазяїн має дві форми: хазяї («чоловіки») і хазяїни («господарі»).

У родовому відмінку множини іменники 11 відміни чоловічого роду звичайно мають закінчення -ів: солдатів, партизанів, батьків, татів (не «тат»), кіловатів, омів, грамів, помідорів, кущів, країв.

Нульове закінчення мають ті іменники, які втрачають суфікс -ин: киян, селян, заробітчан, болгар, татар, вірмен (і вір-менів). У іменниках, що не втрачають -ин, виступає закінчення -ів: грузинів, осетинів, мордвинів. Закінчення -ів має також слово хазяїв (і хазяїнів).

Нульове закінчення мають також іменники чобіт, циган і чоловік (у значенні «особи»), але чоловіків (у значенні «люди чоловічої статі»).

Закінчення -ей мають іменники гостей, коней.

В орудному відмінку множини три іменники паралельно із закінченням -ами можуть мати закінчення -ми: кіньми, гість-ми, чобітьми.

У кличному відмінку множини деякі іменники можуть мати закінчення -ове: Прощайте, панове-сватове! (Г. Квітка-Основ'яненко). Гей, братове ж ви мої! (Б. Олійник).

Іменник Господь відмінюється за зразком твердої групи: Господа, Господові і т. д. У непрямих відмінках іменника Великдень усередині з'являється звук о: Великодня, Великодню і т. д.

Іменник овес у непрямих відмінках має форми з початковим ві-: вівса, вівсові і т. д. У називному відмінку множини можливі дві форми: вівса і вівси.

[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209] [210] [211] [212] [213] [214] [215] [216] [217] [218] [219] [220] [221] [222] [223] [224] [225] [226] [227] [228] [229] [230] [231] [232] [233] [234] [235] [236] [237] [238] [239] [240] [241] [242] [243] [244] [245] [246] [247] [248] [249] [250] [251] [252] [253] [254] [255] [256] [257] [258] [259] [260] [261] [262] [263] [264] [265] [266] [267] [268] [269] [270] [271]

Нова Мова

Підручники та словники

Українська мова. Особливості практичного застосування - скачати підручник

Українськи приказки, прислів'я і таке інше - скачати збірку

Замки і фортеці України - ілюстрованний путівник - скачати

Фотоальбом Києва - скачати ілюстрований альбом

Фотоальбом "Печерськ - погляд крізь століття" - скачати

Оповідання про Славне Військо Запорозьке Низове - скачати оповідання

Кобзар Т.Г.Шевченко - скачати Кобзар (формат pdf)

Нова Мова

проект розвитку української мови